Це історія 13-річної дівчини з Харкова, чиє дитинство було перерване війною та серією вимушених переїздів. Вона рано навчилася жити з тривогою, прощатися з рідним і пристосовуватися до нових місць. Сьогодні Олеся живе на Вінниччині, навчається і поступово відновлює відчуття безпеки. Її історія — про внутрішню витримку, дорослішання не за віком і тиху надію на стабільне, мирне майбутнє.
🎥 Відеоісторія
🟦 1. ХТО ТАКА ОЛЕСЯ
Олеся — 13-річна дівчинка з Харкова, яка переїхала до Вінниці на початку повномасштабного вторгнення. Вона має спокійний, зважений характер, глибоко мислить і точно підбирає слова.
Її особливість — здатність аналізувати події, розуміти причини страху й знаходити внутрішні ресурси для подолання тривоги.
💬 «Мир — це коли ракети не літають і нема ворожнечі.» — Олеся
🟩 2. ДО ВІЙНИ
До 2022 року Олеся жила в Новобаварському районі Харкова, навчалася у школі, займалася малюванням і пол денсом — видом танцю на пілоні, що поєднує силу, гнучкість і артистизм.
💬 «Любила малювати. І пол денс мені дуже подобався — там треба концентруватися, думати про рухи, і це заспокоює.»
Разом із сім’єю часто гуляла в Борг-Григорівському лісі — місці, яке для неї й досі символізує мир і дитинство.
🟥 3. ПЕРШІ ДНІ ВІЙНИ
💬 «Ми прокинулися від дзвінка сусідки — вона просила ключі від підвалу.
Було страшно. Сказали, що почалася війна. Над будинком літали літаки… це був справжній жах.»
Перші тижні родина провела вдома, ховаючись у підвалі. Потім почалася евакуація.
Олеся взяла найцінніше — двох котів і продукти для своєї безглютенової дієти.
💬 «Ми виїхали майже з нічим. Але головне — живі.»
🟧 4. ДОРОГА ДО БЕЗПЕКИ
Маршрут родини: Харків → Полтава → Вінниця.
💬 «До Полтави нас вивіз сусід, потім зустріли тата, тиждень жили там.
Далі — довга дорога до Вінниці. Виїхали о п’ятій ранку, приїхали о десятій вечора.»
У Полтаві вони возз’єдналися з батьком, який зміг вирватися з-під обстрілів біля Чугуєва.
🟦 5. НОВЕ ЖИТТЯ У ВІННИЦІ
Після приїзду родина звернулася до волонтерів, які допомогли знайти житло.
💬 «Жінка-волонтерка пустила нас переночувати. Потім через знайомих знайшли квартиру за символічну орендну плату. Люди були дуже добрі.»
Тепер Олеся живе з батьками й дідусем у приватному будинку в селі Зарванці біля Вінниці.
🟪 6. НАВЧАННЯ І ШКОЛА
💬 «У Харкові я закінчувала третій клас. У Вінниці доучувалася в четвертому.
Було страшно, але через Zoom легше — очно важче, бо люди дивляться, оцінюють.»
У перших школах було складно через адаптацію та булінг.
💬 «Казали, що я “не така”, бо не могла одразу говорити українською без акценту. Вчителька навіть казала, що через таких, як я, війна.»
Зараз дівчинка навчається у восьмому класі, у школі, де знайшла прийняття та підтримку.
💬 «Тепер у мене гарний клас. Учителька класна. Ходжу до школи спокійно.»
🟨 7. ВНУТРІШНЯ СИЛА І САМООРГАНІЗАЦІЯ
Попри страхи, Олеся вміє діяти розсудливо навіть у критичних ситуаціях.
💬 «Коли чула бомбардування, оцінювала ризики: якщо близько — лягала на підлогу, закривала вуха. Це стало автоматизмом.»
Її вміння аналізувати ситуацію допомагає долати тривожність.
💬 «Труднощі — це сходинка до майбутнього. Все буде добре.»
🟦 8. ХОБІ ТА ІНТЕРЕСИ
Олеся любить малювати, хоча зараз «нема натхнення», і слухати українську музику.
Відвідує концерти та театральні вистави.
💬 «Мені сподобався спектакль “Ребелія”. У мене навіть газетка від нього висить на стіні.»
Її особлива любов — до української культури, яку сім’я свідомо прийняла після переїзду.
💬 «Ми перейшли на українську мову. Російський контент не дивимось. Це принципово.» — мама
🟪 9. ДОСЯГНЕННЯ І ОСОБЛИВОСТІ
Олеся має інвалідність, пов’язану зі станом здоров’я, але це не обмежує її активність і розвиток.
Вона самостійно навчається, займається додатково алгеброю, хімією та англійською.
💬 «Найбільше люблю англійську. Мій рівень — B1. Можу говорити майже вільно.»
Вона веде особистий медіаканал у TikTok, де ділиться думками й життям (у приватному форматі).
🟨 10. РОДИНА І ПІДТРИМКА
Родина Олесі — велика й згуртована. Мама опікується побутом, дідусь хворіє, брат після травми відновився й працює у сфері ІТ.
💬 «Брат для мене найрідніший. Ми завжди підтримували одне одного.»
Сім’я залишилась в Україні свідомо:
💬 «Хотіли виїхати, але вирішили, що треба залишатись, щоб відбудовувати країну.»
🟦 11. САМОВИРАЖЕННЯ І МРІЇ
💬 «Хочу бути програмісткою — як брат і тато. І мати сім’ю, дітей, улюбленців.
Жити нормально. В Україні.»
Її мрії прості, але глибокі — стабільність, спокій і мир.
💬 «Мир — це коли ракети не літають і люди не бояться.»
🕊️ 12. ГОЛОС ОЛЕСІ ДЛЯ СВІТУ
💬 «Хочу, щоб світ розумів: Україна — не країна третього світу.
Ми сучасні, освічені й сильні.
Дайте Україні захист, щоб наші діти більше не боялися.»
🟧 13. ФОТОГАЛЕРЕЯ
Опитування проводилось ГО «Мережа громадських організацій підтримки внутрішньо переміщених осіб в Україні» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Мережа громадських організацій підтримки внутрішньо переміщених осіб в Україні» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.
