🇺🇦 ВІОЛЕТА, 12 РОКІВ, Донецька область → Хмельницька область → Вінниця, учасниця проєкту «Діти війни: свідчення та аналітика для міжнародної адвокації»

Поділитись у соцмережах:

Віолета, 12 років, з Донеччини. Дівчинка, чиє дитинство розділилося на «до» і «після» війни. Рідний дім, школа, друзі та звичне життя залишилися позаду через бойові дії. Вимушене переміщення з Донецької області до Хмельниччини, а згодом до Вінниці стало випробуванням, яке Віолета проходить із гідністю, силою та внутрішньою зрілістю, не по роках. Попри втрати й постійну невизначеність, вона продовжує вчитися, мріяти й будувати своє майбутнє. Її історія — це свідчення стійкості українських дітей та нагадування світу про ціну війни, яку вони змушені платити.

🎥 Відеоісторія


🟦 1. ХТО ТАКА ВІОЛЕТА

Віолета — 12-річна дівчинка з Донецької області.
Тиха, вдумлива, уважна до деталей. Має тонке відчуття людей і ситуацій, легко помічає те, що інші можуть не помітити.
Вона вміє бути сильною — не голосно, а по-справжньому.

💬 «Треба не опускати руки, починати нове життя, навіть якщо дім зруйновано.» — Віолета


🟩 2. ДО ВІЙНИ

До повномасштабного вторгнення Віолета жила з батьками й старшим братом у Донецькій області.
Любила танцювати — займалася хіп-хопом, багато читала, грала з друзями у дворі.

💬 «Ми вдома грали в доганялки, у футбол…»

Коли почалася війна, вона була вдома з мамою.

💬 «Мама сказала, що почалася війна, і щоб ми сіли подалі від вікон.»


🟥 3. ВИЇЗД ІЗ ДОМУ

Родина виїхала не одразу. Спочатку — до бабусі, потім у Хмельницьку область, а згодом — у Вінницьку.

💬 «Ми брали тільки найнеобхідніше. Одяг, документи. Іграшки не встигла взяти.»

Всі були напружені, але трималися разом.

💬 «Всі були сумні, нервові, хвилювались.»

Їхали з вірою, що це ненадовго.

💬 «Ми думали — кілька місяців, і все закінчиться.» — мама


🟧 4. НОВИЙ ДІМ І ШКОЛА

У Вінниці Віолета пішла до нової школи.

💬 «Це перший раз, як я пішла сюди, і весь час у цій школі.»

Однокласники прийняли її тепло.

💬 «Більше підтримували.»

Зараз у неї чотири близькі подруги, з якими говорить переважно про школу й навчання.

💬 «Мені подобається навчатися. Добре вчуся, маю гарні оцінки.»


🟦 5. НАВЧАННЯ Й ЗРОСТАННЯ

Віолета дуже відповідальна. Вона сама прокидається, готується до школи, планує свій день.

💬 «Раніше було важче, тепер вона більш самостійна.» — мама

Її улюблені предмети — музика, мистецтво, англійська, математика.

💬 «Підтягую історію. Хочу краще знати англійську.»

Вона вчиться не лише для оцінок —
а щоб бути готовою до життя, яке будує сама.


🟪 6. СІМ’Я ТА ПІДТРИМКА

У Віолети тісні стосунки з мамою.
Вони разом проходили складні моменти, підтримуючи одна одну.

💬 «Ми багато пережили разом, і зараз у нас усе добре.» — мама

Брат живе окремо, але вони підтримують зв’язок.
Мама каже, що донька стала більш спокійною й упевненою.

💬 «Вона вчиться справлятися з емоціями.»


🟨 7. ВНУТРІШНІ СИЛА І ЧУТЛИВІСТЬ

Віолета має глибоке внутрішнє відчуття рівноваги.
Її мама каже, що вона «відчуває серцем».
Коли засмучується, не шукає розради назовні — просто дає собі час.

💬 «Нічого не роблю спеціально.» — Віолета

Її сила — у тиші. Вона не говорить багато, але коли каже — це завжди по суті.

💬 «Мир — це спокій, коли нічого не хвилює і можна жити нормально.»


🟦 8. ПІСЛЯ ВТРАТИ ДОМУ

Віолета знає, що їхній дім зруйнований.
Та для неї новий дім — не просто будівля, а місце, де поруч рідні.

💬 «Наш дім зруйнований. Новий ми будуємо тут.»

Вона вчиться приймати зміни, не втрачаючи віри у добро.


🟥 9. ПСИХОЛОГІЧНА ПІДТРИМКА

Після переїзду Віолета працювала з психологами.
Їй допомагали говорити про те, що відчуває.

💬 «Вона сама справляється зі своїми емоціями. Але ми підтримуємо її.» — мама

Зараз дівчинка вміє контролювати свій настрій і допомагає іншим дітям у класі.


🟨 10. МРІЇ ТА МАЙБУТНЄ

💬 «Зараз я не бачу майбутнього, не знаю, що буде завтра.» — сказала Віолета на початку розмови.

Але, слухаючи її, розумієш: вона все ж має мрію —
жити в мирній Україні, здобути освіту, допомагати відбудовувати країну.

💬 «Хочу брати участь у відбудові України.»

Вона хоче навчитися добре володіти англійською, вступити до вишу й мати професію, яка дозволить допомагати людям.


🕊️ 11. ГОЛОС ВІОЛЕТИ ДЛЯ СВІТУ

💬 «Мир — це коли нічого не хвилює і можна жити нормально.»
💬 «Треба не опускати руки, починати нове життя, навіть якщо дім зруйновано.»


🟧 12. ФОТОГАЛЕРЕЯ

Очима дитини, що подорослішала рано. Цей погляд тримає в собі більше, ніж просто дитинство. Він пам’ятає дорогу з дому, зміни, втрати — але й силу, з якою Віолетта продовжує жити.
Сміх, що лікує. Осінь сипле листям, а Віолетта — сміхом. Серед жовтого вітру й дерев вона знову стає дитиною, яка не забула, як радіти.
Рух уперед. Навіть коли навколо — порожнеча й невідомість, вона рухається вперед. Ролики — наче крила, що допомагають балансувати у новій реальності.
Братська підтримка. Коли світ руйнується, міцно тримаєшся за того, хто поруч. Брат — як мур за плечима, а квіти — як пам’ять про красу, що ще існує.
Нове життя в обіймах рідних. Віолетта втратила дім, але не втратила сім’ю. Сміх, тепло й блискітки на підлозі — доказ, що любов можна перевезти в будь-яке місто.
Світло, яке не згасло. Вона — кольорова, яскрава, впевнена. Попри всі труднощі війни, Віолетта продовжує бути собою, світитися зсередини.
Моя Україна в серці. Навіть у новій школі й новому місті вона не забуває, звідки родом. Традиції — її коріння, що тримає міцно в землі.
Золоті троянди з листя. З найпростіших речей вона створює красу. Віолетта — дівчинка, яка навіть у війні вміє бачити золото в опалому листі.

Опитування проводилось ГО «Мережа громадських організацій підтримки внутрішньо переміщених осіб в Україні» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Мережа громадських організацій підтримки внутрішньо переміщених осіб в Україні» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання. 

Вам також має сподобатись...

Популярні записи

Залишити відповідь