🇺🇦 КИРИЛО, 15 РОКІВ, Дружківка, Донецька область → Хмельницька область → Вінниччина (с. Сутиски), Учасник проєкту «Діти війни: свідчення та аналітика для міжнародної адвокації»

Поділитись у соцмережах:

Кирилу 15 років. Війна змусила його залишити рідну Дружківку на Донеччині та разом із родиною пройти шлях вимушеного переселення через Хмельниччину до села Сутиски на Вінниччині. За цим маршрутом — зруйнована звичність, небезпека та досвід дорослішання в умовах війни. Водночас Кирило зберіг здатність мислити про майбутнє, адаптуватися до нових обставин і шукати своє місце в новій реальності. Його історія — це свідчення сили підлітка, який навчається жити далі, попри втрати й невизначеність.

🎥 Відеоісторія


🟦 1. ХТО ТАКИЙ КИРИЛО

Кирило — 15-річний хлопець із Дружківки. Спокійний, врівноважений і розсудливий.
Його відрізняє здатність глибоко мислити й потреба в чіткому порядку — у всьому шукає логіку, баланс і сенс.

💬 «Якщо кажуть щось зробити — допомагаю. Сам можу зробити не те, але коли є чітке завдання — усе буде добре, майже досконало.» — Кирило


🟩 2. ДО ВІЙНИ

До війни Кирило жив у Дружківці, навчався у школі, займався тайським боксом, спілкувався з друзями.

💬 «Ми ходили в спортзал, займалися тайським боксом. Було цікаво.»

Йому подобалися точні предмети, розмови з батьками, спокійне життя у звичному ритмі.


🟥 3. КОЛИ ПОЧАЛАСЯ ВІЙНА

💬 «У 2022 році почалася паніка в місті. Ракети пролітали над домом, усі почали боятися.»

Родина спочатку залишалася вдома, сподіваючись, що небезпека омине.
Коли стало зовсім тривожно, зібралися й виїхали.

💬 «Ми вирішили: якщо буде небезпечно — їдемо. І поїхали.»


🟧 4. ПЕРШІ ПЕРЕЇЗДИ

Спочатку родина оселилася у Хмельницькій області.

💬 «Нас там не дуже добре зустріли — казали “бандерівці”.»

Згодом переїхали у село Сутиски на Вінниччині, де живуть і сьогодні — уже майже чотири роки.


🟦 5. ШКОЛА І ДРУЗІ

Кирило зараз навчається у 10 класі.
Йому подобається, коли навчання структуроване, а викладачі — уважні.

💬 «Старий клас мені подобався більше, бо я всіх знав. У новому ще не встиг познайомитися.»

Із попередніми друзями спілкується онлайн, через соцмережі.

💬 «Деякі виїхали за кордон, але ми пишемо одне одному в Telegram.»


🟪 6. СІМ’Я І ПІДТРИМКА

Кирило живе з батьками, братом і сестрами.
Він — старший син, на якого можна покластися.

💬 «Кирило дуже відповідальний. Якщо залишити його вдома, усе буде гаразд — і за меншими догляне, і по господарству допоможе.» — мама

Його спокій допомагає іншим триматися. У родині кажуть, що він став дорослим ще під час переїзду.


🟨 7. СПОРТ І ХОБІ

Раніше Кирило займався тайським боксом, зараз тренується вдома.

💬 «Можу віджатися, присісти, покачати прес. Але треба мотивація.»

Він мріє відновити тренування, коли буде більше можливостей.

💬 «Мотивація приходить і зникає. Треба дисципліна.»


🟦 8. НАВЧАННЯ Й МАЙБУТНЄ

Кирило уважний до навчання, особливо до предметів, потрібних для вступу:

💬 «Математика, українська, історія України, біологія.»

Після школи хоче вступити до українського вишу.

💬 «Піду або на поліцейського, або на рятувальника — пожежника.»

Він хоче залишитися в Україні:

💬 «Це моя країна. Тут мої люди. Я тут народився, і мені тут комфортно.»


🟪 9. ХАРАКТЕР І ВНУТРІШНІЙ СВІТ

Кирило — спокійний, іноді замкнутий, але глибоко вдумливий.
Йому потрібна ясність, структура, зрозумілі правила — тоді він відчуває безпеку.

💬 «Я не люблю робити щось без плану. Коли є чітке завдання — усе виходить добре.»

Його мама каже, що він має «свою тишу» — і це не вада, а спосіб зберігати рівновагу.


🟨 10. ВІДЧУТТЯ МИРУ І БЕЗПЕКИ

💬 «Ми — діти, не монстри. Ми маємо право жити, відчувати й мати емоції.» — Кирило

Для нього мир — це коли можна спокійно вийти надвір, не боятися, що день може бути останнім.

💬 «Батьки — мої герої. Вони вивезли нас із небезпечного міста, і тепер я живу спокійно.»


🟦 11. МРІЇ ТА ПЛАНИ

Кирило хоче завершити школу, вступити до університету, працювати на благо України.
Він мріє допомагати людям — у поліції чи службі порятунку.

💬 «Хочу, щоб усі діти могли жити спокійно. Бо життя — це головне.»


🕊️ 12. ГОЛОС КИРИЛА ДЛЯ СВІТУ

💬 «Ми теж хочемо жити в спокої та мирі. Ми маємо право жити, відчувати й мати емоції.»


🟧 13. ФОТОГАЛЕРЕЯ

Тиша, що лікує. Після втрати дому найцінніше — спокій. Тут, на березі водойми, діти просто діти. Без страху. Без сирен. Лише вода, сонце і щастя, яке відновлюється.
Свято, якого вони заслуговують. Ці діти бачили більше, ніж повинні були. Але сьогодні — їхній день. Іграшки, подарунки, посмішки — бо в новому житті має бути більше радості, ніж болю.
Погляд, який пам’ятає. Кирило — не просто хлопець. У його очах — досвід втрати, вибору мовчати або кричати. Він обрав жити далі. Спокійно. Гідно.
Маленька родинна радість. Їх не пов’язує кров, але їх єднає любов. У цих усмішках — нова сім’я. Побудована не на спогадах, а на тому, що створюється тут і зараз.
Малюють мир. Своїм руками вони створюють світ, де немає вибухів. Малюнки про Україну — це їхня віра в те, що життя буде добрим. І вчитися радіти — це теж подвиг.
Вони врятували дитинство. У них немає старих фото. Усе лишилося в тому житті. Але є нові спогади, нові усмішки, нова родина. Завдяки їм діти знову можуть мріяти.
Дім, що виріс із серця. Це не просто дім — це місце, де кожен знайдений, почутий і потрібний. Тут діти, які втратили все, знайшли головне — любов.

Опитування проводилось ГО «Мережа громадських організацій підтримки внутрішньо переміщених осіб в Україні» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Мережа громадських організацій підтримки внутрішньо переміщених осіб в Україні» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання. 

Вам також має сподобатись...

Популярні записи

Залишити відповідь