🎥 Відеоісторія
(тут буде вставлений відеоблок)
🟦 1. ХТО ТАКИЙ МИКОЛА
Микола — 13-річний хлопчик із Дружківки, Донецької області.
Він спокійний, уважний і вміє вдумливо говорити про серйозні речі.
Микола належить до тих дітей, які не прагнуть гучних слів — але їхні слова залишаються з тобою надовго.
«Мир — це коли нічого не літає над головою, коли ніхто нічого не боїться.» — Микола
🟩 2. ДО ВІЙНИ
До війни Микола жив разом із великою родиною — дев’ять дітей, мама і тато.
Любив грати у футбол із братом, допомагав по господарству, ходив у церкву.
«Мій брат грав у футбол, і він мене вчив. Ми ходили на стадіон, грали разом.»
Йому подобалося навчання, але найважливішим було відчуття дому — стабільності й родинного тепла.
🟥 3. ПЕРШИЙ ДЕНЬ ВІЙНИ
«Це було о п’ятій ранку. Я прокинувся, мама сказала, що почалася війна. Над будинком пролетів дрон, ми ховалися.»
Миколі було десять. Спочатку він боявся, а потім, як каже, «звик».
Коли ракети пролітали поруч, він разом із батьками спускався в підвал.
«Ми дуже боялися. Але коли стало звично — просто чекали, щоб усе закінчилось.»
🟧 4. ВИЇЗД ІЗ МІСТА
Коли ситуація в Дружківці погіршилася, родина вирішила евакуювати Миколу.
«Брат сказав, що мене забирають. Я зібрав речі сам — перше, що взяв, був телефон.»
Їхав він один, дорога була безпечна.
«Хотів залишитися в Україні. Не хотів покидати своє рідне місто.»
🟦 5. НОВЕ ЖИТТЯ У ВІННИЦІ
Переїзд дався нелегко, але з часом Микола звик до нового дому.
«Спочатку не хотів їхати, а потім зрозумів, що треба. Тепер звик — у мене новий дім.»
Він навчається у 8-му класі, спочатку було складно після онлайн-школи, але зараз упевнено надолужує знання.
«Коли вчився дистанційно, майже нічого не розумів. А тепер більше розумію, відповідаю на уроках.»
🟪 6. ДРУЗІ І НАВЧАННЯ
У школі Миколу прийняли добре.
«Спочатку всі трохи злякались, що я зі сходу, а потім почали питати, як було. Я розповів, і ми подружились.»
Тепер у нього троє близьких друзів, які допомагають з навчанням.
«Вони підказують мені на уроках, допомагають із контрольними.»
🟨 7. ЗМІНИ І РОЗВИТОК
Микола — з тих дітей, що дорослішають непомітно, але глибоко.
Мама каже, що він навчився відповідальності й почав цінувати працю.
«Коли бачу, що треба допомогти, підходжу і питаю, чи потрібно. А якщо мовчать — просто допомагаю.»
Він став більш зібраним, почав самостійно готуватись до уроків і покращив оцінки.
«Було по чотири й п’ять, а тепер маю десятки, вісімки. Хочу ще краще.»
🟦 8. СІМ’Я І ВДЯЧНІСТЬ
Микола глибоко цінує свою сім’ю.
«Якби не батьки — у мене б нічого не було. Я б нічого не досяг без них.»
Мама розповідає, що підтримка працює через розмови.
«Ми з ним багато говоримо, пояснюємо, що навчання — це важливо. І він зрозумів.»
🟪 9. ОСОБЛИВОСТЬ І ХАРАКТЕР
Микола сприймає світ дуже тонко.
Йому потрібен час, щоб звикнути до нового, але коли адаптується — відкривається як уважний, спостережливий і глибокий хлопчик.
Він вміє чути, розуміти й несе у собі спокій.
«Я бачив гірше. Але все одно ховаюсь, коли тривога — бо треба берегти життя.»
🟨 10. МРІЇ ТА МАЙБУТНЄ
«Хочу закінчити школу, піти навчатися. І щоб закінчилася війна — щоб можна було спокійно вчитися.»
Микола мріє стати кухарем — готувати для людей і створювати щось із теплом.
«Коли щось готую, розумію, що мені це подобається.»
🟦 11. ПЕРЕЖИТТЯ Й СПОКІЙ
Коли приходять спогади про дім, Микола не тікає від них — він просто знаходить у чому заспокоїтись.
«Коли сумую, прибираю або граю з меншими. Так стає легше.»
Його зрілість — у простоті.
«Поки що нічого не треба. Просто сходити в школу, поснідати, день прожити.»
🕊️ 12. ГОЛОС МИКОЛИ ДЛЯ СВІТУ
«Мир — це коли нічого не літає над головою і ніхто не боїться.»
«Україна — гарна країна, з добрими людьми, зелена, красива. Шкода, що сталося таке.»
«Хочу, щоб війна закінчилася.»
