Тимофій — 11-річний хлопчик зі Слов’янська, дитина війни, яка вчиться бути дорослою раніше, ніж це мало б статися. У його словах немає істерики — лише тиха зосередженість і внутрішня сила. Він мислить логічно, говорить стримано, але за кожною фразою відчувається глибока втрата дому, розлука з родиною та доросле розуміння відповідальності. Тимофій не мріє про фантастичне — він мріє про мир, роботу, дім і родину. Його спокій — це не відсутність страху, а вміння з ним жити. Це голос української дитини, яка не втратила людяність і віру в майбутнє, попри війну.
🎥 Відеоісторія
🟦 1. ХТО ТАКИЙ ТИМОФІЙ
Тимофій — 11-річний хлопчик зі Слов’янська.
Він спокійний, розважливий і прагне зрозуміти світ через практичні дії. Його відповіді короткі, але щирі, а думки точні.
Його особливість — зосередженість і логічне мислення, що допомагають йому адаптуватися до змін і долати тривогу.
💬 «Я бачу себе в Україні. Коли буде перемога — поїду додому і наведу порядок.» — Тимофій
🟩 2. ДО ВІЙНИ
До 2022 року Тимофій жив у Слов’янську разом із мамою, татом, бабусею і дідусем.
Любив складати оригамі, грати з друзями та допомагати татові по господарству.
💬 «Ми гуляли, ходили на річку. Було добре.»
Навчався у школі, де всі знали одне одного. Карантин запам’ятався тим, що вперше з’явилося онлайн-навчання, але більшість уроків були офлайн.
🟥 3. ПОЧАТОК ВІЙНИ
💬 «Пам’ятаю, як ховалися в погребі під час перших тривог. Було страшно.»
Перші тижні війни родина залишалася вдома. Потім мама вирішила виїхати — на збори був лише один день.
💬 «Я взяв іграшки, планшет і книжки. Думав, що їдемо на рік або більше.»
🟧 4. ДОРОГА ДО БЕЗПЕКИ
Маршрут родини: Слов’янськ → Ужгород → Вінниця.
💬 «Спочатку ми жили в Ужгороді, потім переїхали до Вінниці.
Бабуся залишилася вдома з дідусем — вони доглядають город навіть під час бойових дій.»
Рішення залишити частину сім’ї було важким, але необхідним для безпеки дитини.
🟦 5. ЖИТТЯ У ВІННИЦІ
Перший час вони жили в гуртожитку для вимушено переміщених осіб.
💬 «Було багато дітей. Там був друг Міша — ми й досі спілкуємося.»
Пізніше родина винайняла житло у місті.
💬 «Мама забезпечила дім і все, що треба. Вона — мій герой.»
🟪 6. ШКОЛА І ДРУЗІ
У Вінниці Тимофій пішов одразу до шостого класу.
💬 «Однокласники мене прийняли добре. Ми подружилися.»
Серед друзів — Юра, з яким хлопець гуляє після уроків.
💬 «Іноді проводжаю його додому. Ми добре спілкуємося.»
🟨 7. НАВЧАННЯ ТА ІНТЕРЕСИ
Улюблені предмети — природознавство та фізкультура.
💬 «Фізкультура — бо бігаємо, граємо. А природа — легка, я її добре знаю.»
Тимофій відповідально ставиться до домашніх завдань, але без зайвого фанатизму:
💬 «Роблю домашнє для вчителя. Так треба.»
Він відверто зізнається, що любить онлайн-уроки — за спокійну атмосферу.
💬 «Онлайн можна сидіти вдома, поїсти, не перевдягатись. Зручно.»
🟦 8. СПОРТ І ЗДОРОВ’Я
У Слов’янську хлопець займався орігамі, а зараз підтримує фізичну форму самостійно.
💬 «Ходжу в спортзал. Роблю присідання, вправи для спини, з гантелями.»
Через проблеми зі спиною тренується обережно, але не здається.
💬 «Якщо болить — просто роблю паузу, потім знову займаюсь.»
🟪 9. РОДИНА І ПІДТРИМКА
Тато залишився вдома, бабуся й дідусь — також. Вони намагаються підтримувати контакт телефоном.
💬 «Бабуся не хотіла переїжджати. Каже, треба садити город. Це важливо для неї.»
Мама стала для Тимофія головним джерелом стабільності:
💬 «Мама мене ростила, забезпечила всім. І перевезла в безпечне місце.»
🟨 10. МРІЇ ТА МАЙБУТНЄ
💬 «Думаю стати масажистом або електриком. Вони добре заробляють.»
Тимофій уже аналізував можливості: знає, що для масажиста потрібна медична освіта, а професія електрика — небезпечніша, але практичніша.
💬 «Хочу навчитися, знайти роботу, відкладати на квартиру і виживати.
Потім одружусь і стану батьком.»
🟦 11. СПОГАДИ І БАЖАННЯ МИРУ
💬 «Іноді сумую за домом. Там був коридор, кухня, телевізор — старий, але свій.»
Попри спогади, він не хоче повертатися зараз:
💬 «Там усе позаростало, літають комарі, і страшно через війну.»
Його найбільша мрія — щоб війна закінчилася.
💬 «Щоб усі домовилися. Щоб Україна сама вирішувала свої справи.»
🕊️ 12. ГОЛОС ТИМОФІЯ ДЛЯ СВІТУ
💬 «Хочу, щоб Україну бачили не через війну, а через її досягнення.»
💬 «Коли буде перемога, всі родичі зберуться — і ми просто будемо жити.»
🟧 13. ФОТОГАЛЕРЕЯ
Тепло, затишок, дитинство — усе, що довелось залишити.
Саме вона стала для нього опорою у новому місті.
Крок за кроком він будує своє майбутнє — з нуля, але впевнено.
Опитування проводилось ГО «Мережа громадських організацій підтримки внутрішньо переміщених осіб в Україні» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Мережа громадських організацій підтримки внутрішньо переміщених осіб в Україні» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.
